Що таке обговорення?

Думаєте, тут нема чого обговорювати? Обговорення і є обговорення.

Ну і я так думав, доки не стикнувся з тим, що різні люди бачать за цим словом зовсім різні реальні речі. Зокрема, це виявилось як почали обговорювати Концепцію розвитку електронної демократії.

Тоді прийшлось замислитись. Результати тих міркувань... так, треба обговорити. А для початку вихідний чи початковий текст для того обговорення.

1. Загальна схема

Ось вона: 

Мабуть в цілому все зрозуміло, але про головні елементи маємо ще щось сказати.

2. Автор

Зазвичай процес починається з того, що хтось щось написав. Може сказав? Може, але усна форма є чи то проміжною, а може початковою, але для того, щоб відбулось обговорення, автор має зафіксувати той текст письмово.

Так може треба казати про нульову, першу, другу редакції? Ну може, але це ж необов'язково.  Тобто ця нумерація може бути, а може і не знадобитись в якихось випадках. А ми хочемо казати тільки про речі критичні, без яких не може бути обговорення. А додаткові, характерні для тих чи інших різновидів обговорень, залишимо без уваги.

3. Модератор

Це організатор. Він має обрати медіа-середовище і коло учасників. А потім започаткувати процес, визначивши терміни і правила участі. Знов таки, тут невимовне розмаїття. І стосовно медій, що може бути задіяно в процесі, а вже про організацію що і казати - просто неможливо (а відтак і непотрібно) перелічити різні можливі варіанти. 

4. Опонент

Обговорення не може бути там, де панує одностайність. А так буває? Чому ні, буває. Втім, я згоден, дуже рідко. Частіше хтось в тексті автора вбачає певні недоліки. Може і другорядні. А може і абсолютно неприйнятні з певних умов чи в певних обставинах. Але суттєвим для того, щоб відбулось обговорення, є тільки сам факт наявності опонента.

5. Учасник

Це, між іншим, головний елемент всієї схеми. Бо навіщо автор пише, чому модератор вважає за потрібне докладати зусиль для організації процесу, опоненти шикують свої зауваження? Вони хочуть щось донести до загалу. Який уособлений саме учасником. 

До речі, учасник може бути абсолютно пасивним: слухає, дивиться, мотає собі на вус, може навіть посміхається чи плескає собі по лобі: от, мовляв, той автор (опонент) бісова дитина... І все це мовчки. А може ставить лайк. А може слуха-слуха, та й напише свої зауваження (чи зауваження на зауваження) - перейшов у роль опонента.

--- Додаток ---

Є дуже важливий аспект чи застосування поняття обговорення. Дотичний і електронного врядування і електронної демократії. А саме: громадське обговорення планів дій урядової структури в якомусь напрямку, а точніше кажучи - проекту того чи іншого законодавчого акту. Може проекту закону, може розпорядження міського голови, все це законодавство і народжується воно (може народжуватись) за участі громадян, їх організацій, може якихось форумів чи експертних співтовариств. 

Ось приклад: Міністерство освіти Просто? Так, адреса відповідальної особи, назва пропонованого до обговорення акту, його текст - що ще треба? Кваліфікована і обґрунтована пропозиція. І процес пішов...

Але як? Давайте спитаємо, як це буде відбуватись далі? Я так думаю, що існує відповідний документ Міністерства, що все це визначає. Але шукати його по сайту ліньки, то може спробуємо здійснити електронне звернення?

Ніколи не пробували? Я також (як чесно, то пробував, але згадувати не хочу). Ну треба починати.

І щоб вже взагалі був експеримент чистим, поставимо час: 7 квітня, 18:44. Гугль тут не допоможе, бо цей текст про звернення дописаний пізніше, ніж було зроблено допис у його первинному вигляді.

Далі буде.