... стався в процесі початкового формування форуму.
Ось про це: https://www.facebook.com/groups/305590376465587/permalink/307043266320298/
Так нічого ж страшного? Ну, сталася така маленька неприємність, інцидент же вичерпано. Так, звісно, а етика?
Передовсім ми маємо сказати, що пані Валентина Пашкова, як хто не знає, належить до кола наших дуже відомих і поважних громадських діячів. Вона не просто є належною до керівництва Бібліотечної асоціації. Вона разом, скажімо, з Катериною Пхайко, Паном Бібліотекарем стояла біля витоків сучасного бібліотечного Інтернет-товариства (див. https://libinnovate.wordpress.com/about/ ). І завдати їй якихось неприємних відчуттів по-перше, самому дуже неприємно, а по-друге, не може не збурити усіляких роздумів на ті самі етичні теми. Ними і поділюсь.
1. Етика як така
Я дуже сподіваюсь, що серед наших форумчан знайдуться люди більш досконалі в загальних питаннях етики, професійно готові до такої розмови або такі, що мають на прикметі літературу відповідного характеру. Але я не можу не викласти тут своє розуміння цього питання у самому загальному вигляді.
Етика завжди ситуативна. Не може бути раз і назавжди для будь-якої ситуації нашого життя категорично визначеного правила, принципу, рекомендації. Так само і в професійній діяльності.
Що таке повага і неповага? Як розрізнити щире бажання допомогти, дружній крок до спілкування і підступне прагнення принизити, образити, примусити до чогось? А може щось видурити?
Я не знаю. Почекаємо, що скажуть знавці морально-етичних проблем і перейдемо до ситуації, яку я добре знаю, стикався з нею двічі і тому можу докладно описати.
2. Первинне формування групи
Ми вже згадали про цей аспект професійної діяльності тут: http://ukr-mod.blogspot.com/p/blog-page_12.html . Тепер до етичних міркувань в контексті вже конкретної ситуації.
В мене близько тисячі друзів, серед яких шість чи сім десятків я визначив як таких, що питанням розвитку модерування цікавляться чи можуть цікавитись. А може не думали раніше про це, а тепер подумають (примус чи дружня поміч). Може самі є модераторами, може десь я читав їхні матеріали, пости, коменти, що так чи інакше стосуються теми.
Громадські діячі, політики - все це, я думаю, люди, що мають цікавитись модеруванням як важливою частиною суспільного життя (це точно мій примус, моє розуміння, яке я хочу зробити для них ближчим, зрозумілішим). І, увага, не тільки якось невизначено цікавитись, а й щось робити особисто задля того, щоб те модерування в нас розвивалось, мужніло, набувало відчутних рис зрілості. Ну принаймні читати матеріали форуму. Це пасивна, але участь в загальній роботі на цьому напрямку, правда?
Відтак я запрошував на цей форум не всіх підряд, гамузом, а тільки тих, кому, як я думав, цікаво і корисно. Але знав, що комусь це буде не до вподоби. Бо мав відповідний досвід.
Тому написав у первинному опису групи про те, що як кому не цікаво, то я наперед прошу мене вибачити і групу просто залишити. Малось на увазі, що я не буду сприймати це як недружній крок, намагання показати мені, що я зі своїми запрошеннями є людиною осоружною, такою, що заважає жити спокійно. А тема дріб'язковою, неважливою і нецікавою.
Бачте, зроблені припущення. І стосовно того, чи є питання цікавим конкретній людині. І стосовно того, як та людина ставиться до таких запрошень взагалі і моїх зокрема. Не буду розвивати далі цю тему, кожен може сам намалювати ті чи інші риси ситуації або комбінації тих рис.
Я одержав одну претензію на кілька десятків запрошень. То можна сказати, що припущення значною мірою були вірними. Мої знайомі (а це ж не випадкові люди, не соціологічна загальна вибірка) таки цікавляться модеруванням, згодні послухати, що там далі буде і не ображаються на мої запрошення. Їм подяка за довіру, пані Валентині ще одне вибачення, а всім нам - успіху в цій нашій спільній праці.
Ось про це: https://www.facebook.com/groups/305590376465587/permalink/307043266320298/
Так нічого ж страшного? Ну, сталася така маленька неприємність, інцидент же вичерпано. Так, звісно, а етика?
Передовсім ми маємо сказати, що пані Валентина Пашкова, як хто не знає, належить до кола наших дуже відомих і поважних громадських діячів. Вона не просто є належною до керівництва Бібліотечної асоціації. Вона разом, скажімо, з Катериною Пхайко, Паном Бібліотекарем стояла біля витоків сучасного бібліотечного Інтернет-товариства (див. https://libinnovate.wordpress.com/about/ ). І завдати їй якихось неприємних відчуттів по-перше, самому дуже неприємно, а по-друге, не може не збурити усіляких роздумів на ті самі етичні теми. Ними і поділюсь.
1. Етика як така
Я дуже сподіваюсь, що серед наших форумчан знайдуться люди більш досконалі в загальних питаннях етики, професійно готові до такої розмови або такі, що мають на прикметі літературу відповідного характеру. Але я не можу не викласти тут своє розуміння цього питання у самому загальному вигляді.
Етика завжди ситуативна. Не може бути раз і назавжди для будь-якої ситуації нашого життя категорично визначеного правила, принципу, рекомендації. Так само і в професійній діяльності.
Що таке повага і неповага? Як розрізнити щире бажання допомогти, дружній крок до спілкування і підступне прагнення принизити, образити, примусити до чогось? А може щось видурити?
Я не знаю. Почекаємо, що скажуть знавці морально-етичних проблем і перейдемо до ситуації, яку я добре знаю, стикався з нею двічі і тому можу докладно описати.
2. Первинне формування групи
Ми вже згадали про цей аспект професійної діяльності тут: http://ukr-mod.blogspot.com/p/blog-page_12.html . Тепер до етичних міркувань в контексті вже конкретної ситуації.
В мене близько тисячі друзів, серед яких шість чи сім десятків я визначив як таких, що питанням розвитку модерування цікавляться чи можуть цікавитись. А може не думали раніше про це, а тепер подумають (примус чи дружня поміч). Може самі є модераторами, може десь я читав їхні матеріали, пости, коменти, що так чи інакше стосуються теми.
Громадські діячі, політики - все це, я думаю, люди, що мають цікавитись модеруванням як важливою частиною суспільного життя (це точно мій примус, моє розуміння, яке я хочу зробити для них ближчим, зрозумілішим). І, увага, не тільки якось невизначено цікавитись, а й щось робити особисто задля того, щоб те модерування в нас розвивалось, мужніло, набувало відчутних рис зрілості. Ну принаймні читати матеріали форуму. Це пасивна, але участь в загальній роботі на цьому напрямку, правда?
Відтак я запрошував на цей форум не всіх підряд, гамузом, а тільки тих, кому, як я думав, цікаво і корисно. Але знав, що комусь це буде не до вподоби. Бо мав відповідний досвід.
Тому написав у первинному опису групи про те, що як кому не цікаво, то я наперед прошу мене вибачити і групу просто залишити. Малось на увазі, що я не буду сприймати це як недружній крок, намагання показати мені, що я зі своїми запрошеннями є людиною осоружною, такою, що заважає жити спокійно. А тема дріб'язковою, неважливою і нецікавою.
Бачте, зроблені припущення. І стосовно того, чи є питання цікавим конкретній людині. І стосовно того, як та людина ставиться до таких запрошень взагалі і моїх зокрема. Не буду розвивати далі цю тему, кожен може сам намалювати ті чи інші риси ситуації або комбінації тих рис.
Я одержав одну претензію на кілька десятків запрошень. То можна сказати, що припущення значною мірою були вірними. Мої знайомі (а це ж не випадкові люди, не соціологічна загальна вибірка) таки цікавляться модеруванням, згодні послухати, що там далі буде і не ображаються на мої запрошення. Їм подяка за довіру, пані Валентині ще одне вибачення, а всім нам - успіху в цій нашій спільній праці.
Немає коментарів:
Дописати коментар