Приводом для міркувань на таку гарячу тему стала публікація "Дня". Там повідомлення про круглий стіл і звернення.
Що те звернення треба поширювати - то безумовно. А от чи треба підписувати - то вже питання. Треба його вивчити. От і спробуємо це зробити разом.
1. Резолюція
Про резолюцію повідомили багато різних джерел. Наведемо от це, бо тут є посилання на сайт Європарламенту.
Чому я кажу про посилання? Тому що там можна знайти і додаткову інформацію. Прес-реліз і саму резолюцію. Зазначимо тільки, що при всіх повідомленнях по наших ЗМІ - жодного коменту. Окрім огляду роботи круглого столу від "Дня". Строго кажучи і там не коментарі, але ж є різні позиції, різні аспекти, щось схоже на діалог.
Навіщо нам посилання на документи Європарламенту? Ну, знаєте, одне діло, що нам скажуть-перекажуть наші журналісти, інше - що ми побачимо самі. Ні, я не в претензії, вони просто роблять свою роботу, але першоджерела, як всі знають, ніщо не замінить. Англійська? Так в нас же перекладачі під рукою. Вмовив? То почитайте самостійно, а в наведеному повідомленні підкреслимо висновок:
2. Пропозиція круглого столу
Звернення, що його погодили учасники круглого столу, не дуже велике, то наведемо його, щоб було зручно вчитуватись.
[1] Сайту поки нема, то що за Платформа поки неясно.
[2] Критика Спілки журналістів як головний шлях виконання тої Резолюції? Там йшлося про освіту, поінформованість, критичне ставлення до ЗМІ. А тут про те, що наші журналісти мають залишити проекти ОБСЄ (це зовсім же інша організація!) через те, що там є журналісти з Росії. Ну так по тексту. Європарламент каже, що уряд Росії використовує ЗМІ певним чином, він не таврує російських журналістів всіх підряд раз і назавжди. Чого від них сахатись?
[3] Я, чесно кажучи, в повідомленні про Резолюцію не знайшов згадки про гібрідну війну проти ЄС. Тільки про гібрідну війну в Донбасі. І хіба наші журналісти беруть участь в поширенні російської пропаганди? Звідки вони мають вийти? Зі згаданих проектів ОБСЄ? Щось не надто чітко сформульовано.
[4] Тобто, тільки з тими, що є з стоять у виразній і дієвій опозиції до власного Уряду. Не дуже велика буде аудиторія.
[5] Діалог - це чудово. Але тут треба розділити два питання: про Спілку (її обличчя, місію, завдання тощо) і про медіаспільноту.
Перше видається досить конкретним: треба написати чи то новий статут організації, чи зауваження до поточного - і включити обговорення.
Друге надто складаним і багатоплановим. Тут взагалі (для мене) невідомо з якого кінця треба заходити, до кого звертатись і з якими цілями. В якому форматі це могло б бути зроблено? Концепція? Декларація? Маніфест? Це не другорядне питання, ті, хто мають справу з текстами професійно не можуть мене не підтримати.
[6] То продовжимо стосовно діалогу. Електронна пошта (Веб-редакції?) - то формат спілкування застарілий. Діалог краще організувати в Фейсбуці. У газети "День" є там два майданчики: сторінка і група. То чому б не запросити тих, хто хоче висловитись, саме туди?
3. Альтернативна позиція
Дійсно, як спитати Гугля, то можна ж побачити і дещо інше ставлення, інші позиції стосовно тої Резолюції. От наприклад.
4. Обговорення, дискусія
... в е-форматі. Бо той круглий стіл, що відбувся і що видав на гора звернення, він же не врахував багато чого. Що можна було б врахувати, як продовжити розмову вже в електронних форматах - неквапливо, з повним розглядом альтернатив, пропозицій тощо.
Але ми цього просто не вміємо. Ані ЗМІ, ані партії (хе-хе, прозоре обговорення чогось серйозного в наших партіях), ані так звані громадянські об'єднання, що є в цьому сенсі абсолютними копіями партій. Бо складною для успішної реалізації є навіть виробнича нарада, а що вже казати про суспільну дискусію - це ж на порядок складніше. Втім, начерк цього процесу можна побачити, але то тільки пропозиція, щоб її зреалізувати...
Втім, як повернутись до Резолюції і подумати, як можна підвищити поінформованість наших громадян, то можемо відповісти наступною формулою: шляхом добре організованих електронних дискусій за участі всіх (!) зацікавлених сторін. Неможливо? А ви пробували?
Додаток.
Практична вправа №1.
Порівняйте перше повідомлення, що його ми навели на початку розмови, з іншими трьома: перше, друге, третє.
Що можна було б сказати у сенсі порівняння, як поставитись до тих повідомлень критично, про що радить нам Європарламент?
Практична вправа №2
Премодерація.
А ще є, наприклад на популярних політично-орієнтованих сайтах, цензура коментарів - ні, не матюків чи закликів до чогось збройно-радикального, просто чогось невідповідного до позиції цензора.
Сформулюйте, як це впливає на рівень довіри до українських мережевих ЗМІ, що мають протистояти ворожій пропаганді?
Що те звернення треба поширювати - то безумовно. А от чи треба підписувати - то вже питання. Треба його вивчити. От і спробуємо це зробити разом.
1. Резолюція
Про резолюцію повідомили багато різних джерел. Наведемо от це, бо тут є посилання на сайт Європарламенту.
Чому я кажу про посилання? Тому що там можна знайти і додаткову інформацію. Прес-реліз і саму резолюцію. Зазначимо тільки, що при всіх повідомленнях по наших ЗМІ - жодного коменту. Окрім огляду роботи круглого столу від "Дня". Строго кажучи і там не коментарі, але ж є різні позиції, різні аспекти, щось схоже на діалог.
Навіщо нам посилання на документи Європарламенту? Ну, знаєте, одне діло, що нам скажуть-перекажуть наші журналісти, інше - що ми побачимо самі. Ні, я не в претензії, вони просто роблять свою роботу, але першоджерела, як всі знають, ніщо не замінить. Англійська? Так в нас же перекладачі під рукою. Вмовив? То почитайте самостійно, а в наведеному повідомленні підкреслимо висновок:
Для протидії анти-ЄС кампанії члени Європарламенту передбачають інвестування у підвищення рівня інформованості, освіти, онлайн та місцевих засобів масової інформації, журналістських розслідувань та інформаційної грамотності, що дозволить надати громадянам можливість аналізувати зміст ЗМІ критично.І тепер можна переходити до конструктиву. Бо що є така пропаганда, ми ж і раніше знали, а от як з нею боротися? Європарламент приймає відповідну резолюцію, дає напрямок роботи, а круглий стіл її, так би мовити, транслює в пропозиції вже для наших українських реалій. Чудово, давайте вивчати, що ж маємо робити?
2. Пропозиція круглого столу
Звернення, що його погодили учасники круглого столу, не дуже велике, то наведемо його, щоб було зручно вчитуватись.
Учасники круглого столу в редакції газети «День» разом з однодумцями, які об’єдналися в ініціативу «Українська журналістська платформа»[1], підтримують рішення Європарламенту від 23 листопада 2016 року щодо протидії російській пропаганді. У цьому документі сказано: «Російський уряд агресивно використовує цілий спектр засобів та інструментів для атак на демократичні цінності, для розколу Європи, для забезпечення підтримки всередині країни і створення враження про розбіжності між країнами Східного сусідства ЄС».
У цій ситуації викликає нерозуміння позиція керівництва Національної спілки журналістів України, яке вважає за можливе брати участь у спільних проектах (під егідою ОБСЄ) разом із працівниками російських державних ЗМІ, які віднесені Європарламентом до пропагандистських ресурсів, прикриваючись необхідністю пошуку шляхів до «примирення» та «порозуміння», а також — «засудження мови ворожнечі». Це, на нашу думку, сіє конформізм у суспільстві, розмиває цінності й, по суті, є нічим іншим, як підготовкою громадської думки до капітуляції[2].
Тому ми закликаємо українських журналістів стати на принципову позицію: підтримати рішення Європарламенту, який недвозначно назвав російських журналістів «інструментом «гібридної війни» проти Європи, і відмовитися від участі в проектах, що сприяють поширенню російської пропаганди[3].
Ми відкриті до спілкування та співпраці лише з тими російськими журналістами, які публічно засудили анексію Криму та збройну агресію Росії на Донбасі й діями підтверджують свою позицію[4].
Пропонуємо членам Національної спілки журналістів України розпочати загальнонаціональний діалог з метою якісного оновлення Спілки та визначення шляхів розвитку української медіаспільноти у відповідності із європейськими цінностями та принципами[5].
Це звернення рекомендуємо до підписання, поширення та обговорення.
14 грудня 2016 року.Редакція газети «День» (м. Київ, просп. Перемоги, 121-Д).Контактна особа – редактор WEB-редакції та новітніх медіа газети «День»Вадим ЛУБЧАК: chedit@day.kiev.ua; vadlub@gmail.com [6]
[2] Критика Спілки журналістів як головний шлях виконання тої Резолюції? Там йшлося про освіту, поінформованість, критичне ставлення до ЗМІ. А тут про те, що наші журналісти мають залишити проекти ОБСЄ (це зовсім же інша організація!) через те, що там є журналісти з Росії. Ну так по тексту. Європарламент каже, що уряд Росії використовує ЗМІ певним чином, він не таврує російських журналістів всіх підряд раз і назавжди. Чого від них сахатись?
[3] Я, чесно кажучи, в повідомленні про Резолюцію не знайшов згадки про гібрідну війну проти ЄС. Тільки про гібрідну війну в Донбасі. І хіба наші журналісти беруть участь в поширенні російської пропаганди? Звідки вони мають вийти? Зі згаданих проектів ОБСЄ? Щось не надто чітко сформульовано.
[4] Тобто, тільки з тими, що є з стоять у виразній і дієвій опозиції до власного Уряду. Не дуже велика буде аудиторія.
[5] Діалог - це чудово. Але тут треба розділити два питання: про Спілку (її обличчя, місію, завдання тощо) і про медіаспільноту.
Перше видається досить конкретним: треба написати чи то новий статут організації, чи зауваження до поточного - і включити обговорення.
Друге надто складаним і багатоплановим. Тут взагалі (для мене) невідомо з якого кінця треба заходити, до кого звертатись і з якими цілями. В якому форматі це могло б бути зроблено? Концепція? Декларація? Маніфест? Це не другорядне питання, ті, хто мають справу з текстами професійно не можуть мене не підтримати.
[6] То продовжимо стосовно діалогу. Електронна пошта (Веб-редакції?) - то формат спілкування застарілий. Діалог краще організувати в Фейсбуці. У газети "День" є там два майданчики: сторінка і група. То чому б не запросити тих, хто хоче висловитись, саме туди?
3. Альтернативна позиція
Дійсно, як спитати Гугля, то можна ж побачити і дещо інше ставлення, інші позиції стосовно тої Резолюції. От наприклад.
4. Обговорення, дискусія
... в е-форматі. Бо той круглий стіл, що відбувся і що видав на гора звернення, він же не врахував багато чого. Що можна було б врахувати, як продовжити розмову вже в електронних форматах - неквапливо, з повним розглядом альтернатив, пропозицій тощо.
Але ми цього просто не вміємо. Ані ЗМІ, ані партії (хе-хе, прозоре обговорення чогось серйозного в наших партіях), ані так звані громадянські об'єднання, що є в цьому сенсі абсолютними копіями партій. Бо складною для успішної реалізації є навіть виробнича нарада, а що вже казати про суспільну дискусію - це ж на порядок складніше. Втім, начерк цього процесу можна побачити, але то тільки пропозиція, щоб її зреалізувати...
Втім, як повернутись до Резолюції і подумати, як можна підвищити поінформованість наших громадян, то можемо відповісти наступною формулою: шляхом добре організованих електронних дискусій за участі всіх (!) зацікавлених сторін. Неможливо? А ви пробували?
Додаток.
Практична вправа №1.
Порівняйте перше повідомлення, що його ми навели на початку розмови, з іншими трьома: перше, друге, третє.
Що можна було б сказати у сенсі порівняння, як поставитись до тих повідомлень критично, про що радить нам Європарламент?
Практична вправа №2
Премодерація.
А ще є, наприклад на популярних політично-орієнтованих сайтах, цензура коментарів - ні, не матюків чи закликів до чогось збройно-радикального, просто чогось невідповідного до позиції цензора.
Сформулюйте, як це впливає на рівень довіри до українських мережевих ЗМІ, що мають протистояти ворожій пропаганді?
Немає коментарів:
Дописати коментар